Пришел вчера подстричься. Парикмахер очень эффектная дева. Пухлые губки правильной формы, очень хорошие густые волосы, приятная (блядская) многообещающая улыбка, черные дырки-глаза, как стволы стреляли.

- Переехал, - говорю. - Теперь ездить к вам нихера не удобно.

- А почему переехали?

- Развелся.

- Оу, - как бы сожалея произнесла она. - Я тоже ( Read more... )

У мене є сторінка в однокласниках. Ну... Не знаю навіть, що і сказати) Хто не без гріха. Додаються потроху якісь люди. Дехто навіть і справді знайомий. Але часто я цих людей вже більше десяти років не бачив, а деяких і більше. А деяких не бачив би й зовсім ніколи. Але вони додаються і додаються. Процес, так би мовити.
Але не в тому річ. Я завжди ( Read more... )

Ми часто вирішуємо,  що нашому життю бракне яскравих фарб. Звісно починаємо вигадувати походи у театр, в кіно, по кафе та ресторанах. Починається мисливство на нудоту. Хочеться пристрелити нудоту одним пострілом і сказати: "Какой же я маладєц".
Останнім часом я підсів на класичну музику. Ще вчора слухав Стаса Міхайлова, підтанцьовував під Ріккі ( Read more... )

Кожухов Денис. ГУМОВИЙ КИЇВ РОЖЕВИХ МРІЙ: Роман. - К.: Дуліби, 2008. - 228 с. - (Книжечка для дамської сумочки).
  НА МЕЖІ ДВОХ ВИМІРІВ
Денис Кожухов - 28-річний киянин, працює пекарем-кондитером, хоча за фахом - будівельник. Пише пісні й виконує їх, акомпануючи собі на гітарі. Література, як він про себе пише, стала його життям: ,,Чи письменник я? ( Read more... )